Проект ”  Школа-родина” згуртував батьків, учнів і вчителя.
 Важливим стало те, що родина - дідусь, бабуся, родичі, батько, мати - всі разом є осередком батьківської школи.
       Стосунки між учителем і учнями стають як між дітьми та батьками, а між учнями - як між братиками і сестричками. Водночас утверджується життєвий оптимізм, радість від спілкування з однокласниками, прагнення краще навчатися, потяг до хорошої поведінки з виявом добра і милосердя у ставленні до ближнього.
Великий вплив на розвиток емоцій має гра. Адже вона допомагає розкрити моральну сутність вчинків різних людей. Саме тому життєдіяльність у класі-родині проходить у формі гри. Вихованці не просто учні, а хлоп'ята і дівчата - “бджоленята”, жителі Квіткового міста. І  щоденники у  “бджоленят” незвичайні - квіткові, де кожна «квіточка» - це успіх школяра як на уроці, так і в групі продовженого дня. У жителів Квіткового міста є своя емблема, значок, певні правила, за якими весело і дружно живуть другокласники.
        Лідія Олександрівна ще започаткувала гарний звичай: в кінці робочого тижня поділитися з друзями думками з приводу уроків, репетицій, занять в гуртках, та й взагалі нашого життя в класі-родині, який назвали діти “Веселий вулик”. Килим на підлозі, купа іграшок та ігор, класна бібліотечка і дитячі фото на стіні такими ми були у вересні... А сьогодні  “бджоленята” підросли. Щасливі учні щасливої вчительки, щасливі діти щасливих батьків, бо “щастя - коли тебе розуміють”. Ми любимо одне одного,піклуємось один про одного, допомагаємо стати найкращими. Дитина, щоб навчитися любити , повинна жити в любові.  Іноді люди дивуються:” Мій не хоче ходити до школи, а ваш не хоче на канікули. Медом чи що йому помазано?” Ні, не медом, хоча п’ємо чай з медом чи калиною в своєму “фітобарі”.Батьки дбають, щоб дітям було затишно. На всіх святах, відкритих уроках ми разом: діти, батьки і вчитель. І разом нам добре! То ж запрошуємо на гостини до класу-родини.