Біля печі - лопата для саджання хліба на гарячу черінь, гожур, рогачі.

            Уздовж тильної стіни хати є дерев'яний настил у рівень з пічною лежанкою, так званий піл. Удень він використовувався для хатніх робіт, а вночі на ньому спала родина. На стіні над спальним помостом прилаштована жердка, на якій висить одяг.Біля полу  підвішена колиска для дитини.

   У світлиці є покуть - парадний святий кут. Тут розміщено божник, поличку, яка маскує кут. На божнику стоять ікони, прикрашені вишитим павільйоном. На покуті розміщені домашні предмети найвищої духовної цінності: священні книги,  квіти, засушені у пучках васильки, м'ята, барвінок, любисток.

           У години розпачу й тривоги люди не обминали нагоди «помолитись на покуть». Було святим обов'язком, заходячи до хати, знімати головний убір і хреститися на покуть. Обітниця, виголошена покуті, вважалася священною і непорушною. На покуті переховували від чужинців найцінніші речі

  На покуті стоїть стіл — символ єдності, сімейної міцності й благополуччя, за яким колись збиралася вся родина. На стіл не можна було класти ключі — це могло привести до сварки,  сідати чи класти шапку — загрожувало хворобою. Стіл завжди мав бути накритим скатертиною – «щоб життя голим не було».

          Простір за столом на покуті мав знаковий характер. На цьому місці, як правило, сидів господар або найпочесніший гість, тут сиділи наречені. На покуті ставили труну з небіжчиком, здійснюючи останній обряд прощання.

     Є у світлиці 2 скрині. Взагалі скриня - це символ заможності, збереження сімейних і родинних традицій, поваги.Скриня вчить: тільки зберігаючи й шануючи все родинне, духовні й матеріальні надбання попередніх поколінь, сучасне покоління зможе досягти злагоди, благополуччя, розквіту і примноження свого тлінного й нетлінного багатства. Як правило, в скрині зберігали придане дівчини, здебільшого, виготовлене нею самою: вишиті сорочки, рушники й наволочки, сувої домотканого полотна та інше. Вміст скрині підтверджував талант і працьовитість нареченої, бо так і говорилося: «Яка скриня, така й господиня». Скриня переходила з молодою на її нове обійстя, зберігалась до кінця життя, передавалась у спадок. А в ній - додані до приданого нові речі: весільне плаття й вінець, прикраси, амулети та розмаїття всього, що придбають і створять працьовиті і творчі руки.

             Отож, скриня - то скарбниця жінки як берегині родинних традицій.

            Є у світлиці мисник - це місце зберігання посуду, як кухонного і столового, так і святково-обрядового та декоративного. Символізує чистоту й порядок у господі, злагоду та мир між домашніми. У хазяйновитих і охайних господарів на миснику завжди багато корисного і красивого посуду, а порядок і гармонія його розташування свідчать про культуру взаємин в сім'ї, про рівень духовності родини.

                   Мисник є і обрядовим місцем: якщо ритуальний посуд у святкові дні перебуває на покуті чи на столі, то в будні - його місце на найпочеснішій полиці мисника. Зберігають на миснику і освячену воду, і стрітенську свічку, і пучок сушеного обрядового зілля. Окрім всього, мисник освячують - і тоді він оберігається добрим духом оселі, стає оберегом усього дому.

          Світлиця вражає відвідувачів різноманіттям вишитих рушників.

«Хата без рушника, що сім’я без дітей»,– говорили в народі. Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників. «Утирач» використовували для рук і обличчя, «стирок» – для посуду, стола і лав, «покутник» і «кільковий» – оздоблення стін, покуті, «божник» – для облямування дорогих ікон. Окремо зберігалися ритуальні рушники. Плечові призначалися для сватів, весільні – для різноманітних весільних обрядів. Так, при оформленні шлюбу молоді «ставали на рушник». У рушник загортали народженого, на довгих рушниках опускали домовину в могилу. До речі, рушник «на смерть» господині готували заздалегідь. У скринях можна було знайти і численні подарункові рушники. Ними вшановували дорогих гостей, їх дарували родичам, друзям, майстрам.